Податки > Податки в житті громадян > Сплата податку на доходи з фізичних осіб (ПДФО), отриманого при продажу (обміні) рухомого майна

Сплата податку на доходи з фізичних осіб (ПДФО), отриманого при продажу (обміні) рухомого майна

Олег Гоцуляк

Олег Гоцуляк

Консультант. Автор статей з бухгалтерського та податкового обліку. З радістю відповім на ваші питання у коментарях.

При поддержке: Хотите приятно провести время совершив несколько покупок или посидев в кафе. Торговый центр Delmar Mall на Гагарина 27 это то, что вам нужно. Приятная атмосфера и любой магазин в одном месте позволят вам провести время с максимальной пользой.

Порядок утримання та сплати ПДФО з доходів фізосіб, отриманих в результаті продажу або обміну рухомого майна визначено в Податковому кодексі (ст. 173). У даній статті використовується така термінологія:

Продаж (ПКУ, ст. 173.8): Будь-яка форма переходу права власності (виняток – спадкування та дарування).

Рухоме майно: У Податковому кодексі (ст. 14 – визначення термінів) не наведено чітке визначення терміну «рухоме майно», а наводиться посилання на положення Цивільного кодексу. Згідно ст. 181 ЦКУ, рухомим майном (речами) є майно, яке підлягає вільному переміщенню в просторі.

Читайте також Про порядок оподаткування господарських операцій з земельними ділянками

Використовуючи принцип аналогії права, можна скористатися визначенням, наведеним у Національному стандарті № 1 (затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 р. №1440) «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Згідно з цим документом, до категорії рухомого майна належать матеріальні об’єкти, які відповідають наступним вимогам:

  • переміщення в просторі не повинно завдавати їм шкоди;
  • не є об’єктами нерухомості.

Крім того, згідно ст. 174.1 ПКУ, об’єктами рухомого майна є:

  • твори мистецтва та антикваріат;
  • всі види транспортних засобів;
  • дорогоцінні метали і камені, а також вироби, виготовлені з їх використанням;
  • інші види рухомого майна.

Купівля-продаж: Виходячи з положень ЦКУ (ст. 655), одна з сторін договору купівлі-продажу бере на себе зобов’язання з передачі майна у власність іншій стороні, а інша сторона – прийняти це майно з умовою сплати за нього певної суми грошових коштів.

Міна: В угодах, що укладаються за договором міни кожна із сторін договору приймає на себе зобов’язання передачі одного виду майна в обмін на інший. Кожна із сторін, при цьому, одночасно є і продавцем, і покупцем майна. Таким чином, до договору міни застосовуються ті ж вимоги, що і до договору купівлі-продажу майна (ЦКУ, ст. 715-716).

Визначення об’єкта оподаткування

В якості об’єкта оподаткування при продажу (обміні) рухомого майна виступає дохід фізичної особи, який вона отримала в результаті такого продажу (обміну). Правила обкладення ПДФО даного виду доходів встановлені в ПКУ (ст. 173.1).

Читайте також Про порядок сплати збору в пенсійний фонд при придбанні легкового автомобіля

Таким чином, об’єктом оподаткування є сума доходу, який фіз. особа отримала внаслідок продажу (обміну) свого рухомого майна (за винятком легкового автотранспорту, мопедів і мотоциклів), визначена з ціни договору купівлі-продажу (міни), але не менше ніж оціночна вартість такого об’єкта нерухомості.

Що стосується доходів, отриманих в результаті продажу (обміну) легкового автотранспорту (автомобілів, мопедів і мотоциклів), то вони також визначаються виходячи з ціни договору, але не менше середньоринкової або оціночної вартості транспортного засобу (на розсуд власника).

Порядок визначення середньоринкової вартості легкового автотранспорту (автомобілів, мопедів і мотоциклів)

Середньоринкова вартість легкового автотранспорту визначається поквартально. В обов’язки Мінекономрозвитку входить на підставі аналізу даних (марка і модель транспортного засобу, пробіг і рік випуску тощо) оприлюднення даних про середньоринкову вартість транспортних засобів на своєму офіційному сайті, доступ до якого є вільним для всіх бажаючих. Дані оновлюються до 10-го числа наступного після звітного кварталу місяця. Порядок розрахунку середньоринкової вартості встановлений Постановою КМУ (№403 від 10.04.2013 р.).

Виходячи з вищевикладеного, кожна фізична особа, перш ніж продавати свій транспортний засіб, може дізнатися середньоринкову вартість, встановлену для автомобілів (мопедів, мотоциклів), аналогічних тому, що воно бажає продати. Якщо вартість, зазначена на сайті влаштовує власника, він може вказати в договорі, не звертаючись при цьому до послуг оцінювача.

Якщо власника транспортного засобу ціна, зазначена на сайті Мінекономрозвитку не влаштовує, він може скористатися послугами оцінювача, який виконає оцінку відповідно до встановлених правил.

Ставка податку

Для загальних випадків з метою оподаткування доходу від продажу рухомого майна платників податків, які є резидентами України, встановлена ставка податку на рівні 5% (ПКУ, ст. 167.2).

Тим не менш, є й винятки. Так, якщо платник податку протягом календарного року отримав дохід від продажу (обміну) лише однієї одиниці легкового автотранспорту, то такий дохід не є об’єктом оподаткування (до 01.01.2013 р. застосовувалась ставка в 1%). При цьому такий платник податку (при оформленні договору купівлі-продажу) зобов’язаний вказати кількість продажів автотранспортних засобів безпосередньо в договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Доходи від продажу (обміну) рухомого майна фізичних осіб, які не є резидентами, оподатковуються за ставкою 18% (ПКУ, ст. 167.1).

Хто є податковим агентом в операціях купівлі-продажу фізичними особами нерухомого майна

Читайте також Як сплачувати збір на обов’язкове пенсійне страхування з операцій з нерухомістю

Якщо фізична особа виступає в ролі продавця рухомого майна, то зобов’язання з утримання та сплати ПДФО до бюджету покладаються на:

  1. Юридичних або фізичних осіб-підприємців, покупців такого майна (ПКУ, ст. 173.3).
  2. Юридичних осіб, представництва нерезидентів, фізичних осіб-підприємців – якщо майно продається (обмінюється) за їх посередництвом. При цьому на момент здійснення угоди платник податків (фізична особа-продавець) самостійно сплачує податок до бюджету, а до обов’язків посередника входить подання до податкового органу інформації про суму виплаченого доходу і утримання з нього податку (ПКУ, ст. 173.2).

Про необхідність нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу рухомого майна

Чинне законодавство України не містить будь-яких норм, що вимагають обов’язкового нотаріально посвідчення угод з купівлі-продажу (міні) нерухомого майна. Таким чином, сторони договору можуть скористатися послугами нотаріуса лише добровільно, на підставі взаємної домовленості.

Якщо ж сторонами договору було прийнято рішення про необхідність його нотаріального посвідчення, тоді з метою оподаткування необхідно керуватися положеннями ПКУ (ст. 173.4):

  1. При купівлі-продажу (міни) нерухомого майна (за винятком легкового автотранспорту), нотаріус посвідчить договір лише за наявності наступних документів: документа про сплату продавцем (якщо договір міни, то обома сторонами) ПДФО до бюджету; документа про оціночну вартість майна.
  2. Якщо об’єктом купівлі-продажу виступає легковий транспорт (автомобілі, мопеди і мотоцикли) знадобиться документ про сплату ПДФО до бюджету продавцем (якщо договір міни, то його сторонами), виходячи з ціни договору, але не нижче середньоринкової.
  3. Якщо об’єктом купівлі-продажу виступає легковий транспорт (автомобілі, мопеди і мотоцикли) — документ про сплату ПДФО до бюджету продавцем (якщо договір міни, то його сторонами), виходячи з оціночної вартості транспортної одиниці.

Читайте також Про порядок сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування при купівлі іноземної валюти

В обов’язки нотаріуса входить щоквартальне подання звітності про посвідчені ним договори купівлі-продажу (обміну) рухомого майна, про вартість кожного з цих договорів та про суми сплаченого ПДФО.

Платник податку-продавець у разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (міни) нерухомого майна, звільняється від необхідності подання щорічної декларації про свої доходи та майновий стан (ПКУ, ст. 179.2).

Діючі обмеження в частині здійснення готівкових грошових розрахунків

Здійснюючи розрахунки в операціях, пов’язаних з продажем (міною) рухомого майна, слід пам’ятати про існування обмежень у використанні готівки. Так, згідно з Постановою 210 НБУ (від 6/06/13 р.), встановлені граничні суми для розрахунків, що проводяться готівкою грошовими коштами:

  • 150 000 грн. – протягом дня між фізичною та юридичною (приватним підприємцем) особами;
  • 150 000 грн. – між фізичними особами за договорами, що підлягають нотаріальному посвідченню.

У роз’ясненні НБУ (лист 18-111/10879 від 29.08.2013 р.) акцентується увага на тому, що:

Читайте також Порядок сплати єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України

  1. Якщо сума договору, укладеного між фіз. особами перевищує 150 000 грн., нотаріус засвідчує його лише після того, як покупець надасть документи про оплату в безготівковій формі.
  2. Такі платежі повинні здійснюватися незалежно від розміру кожної транзакції: якщо, наприклад, сума договору склала 180 000 грн., і була проведена оплата готівкою (100 і 80 тис. грн.), то це буде вважатися порушенням.
  3. Форми оплати, передбачені для договорів купівлі-продажу, сума яких перевищує 150 000 грн.:
  • перерахування коштів з поточного на поточні рахунки;
  • внесення готівкових коштів на поточний рахунок продавця;
  • внесення коштів на спеціальний депозит нотаріуса, відкритий у національній валюті.

У цьому листі також наведено перелік документів, які можуть бути підтвердженням факту проведення розрахунків між сторонами в безготівковій формі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *