Податки > Податок на прибуток > Податкові різниці з податку на прибуток 2017. Хто зобов’язаний застосовувати

Податкові різниці з податку на прибуток 2017. Хто зобов’язаний застосовувати

Дмитрий Дрючин

Дмитрий Дрючин

Практикуючий бухгалтер та сертифікований аудитор. Із задоволенням відповім на ваші питання у коментарях до моїх статей.

Починаючи з 2015 року, в житті українських бухгалтерів з’явився новий термін – податкові різниці. Про те, як і коли їх застосовувати, а також хто з платників податків зобов’язаний це робити в обов’язковому порядку, а хто просто має право на їх застосування, з’ясуємо у сьогоднішній консультації.

Визначення терміну і суть податкових різниць

Почнемо з причини, за якої податкові різниці виникли в житті українських бухгалтерів. Поява в обліку підприємств податкових різниць пояснюється тим, що одні і ті ж господарські операції для цілей ведення бухгалтерського обліку у відповідності з ПСБО або МСБО і для цілей оподаткування відповідно до ПКУ враховуються не завжди однаково.

Читайте також Прискорена амортизація основних засобів 4-ї групи з 2017 року

Потрібно зауважити, що до 1 січня 2015 року платники податку на прибуток зобов’язані вести два паралельні обліки, один з яких називався бухгалтерським, а другий, відповідно, податковим. Після цієї дати податковий облік, як такий перестав існувати, але отримав друге «неповноцінне» життя, у вигляді обговорюваних нами податкових різниць.

Таким чином, податкові різниці – це обов’язкове коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного за даними бухгалтерського обліку, у випадках, передбачених ПКУ.

Потрібно сказати, що обов’язок застосування цих коригувань у ПКУ прописаний для кожної категорії платників по-різному, тому давайте розглянемо, хто та коли повинен застосовувати ці різниці.

Податкові різниці: застосовуємо або відмовляємося

Як ми вже говорили, податкові різниці, стали своєрідним компромісом між альтернативою ведення двох паралельних видів обліку (бухгалтерського і податкового) або веденням тільки одного бухгалтерського обліку, але з урахуванням деяких особливостей податкових (різниць).

За існуючими правилами, оподаткуванню підлягає фінансовий результат, визначений за даними бухгалтерського обліку, однак, при певних умовах, платник зобов’язаний відкоригувати цей результат (зменшити або збільшити) на різниці, що виникають відповідно до ПКУ (абзац перший п. 134.1.1 ПКУ).

Положення ПКУ виділяють два види податкових різниць:

Перші, передбачені розділом III ПКУ. Обов’язкове застосування цих різниць (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) передбачено тільки для платників податків, яких прийнято називати високодохідними. Нагадаємо, що високодохідними вважаються ті з платників податку, у яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень.

Читайте також Відмінності податкової та бухгалтерської амортизації в якості податкових різниць з податку на прибуток

Всі платники податку, у яких річний дохід менше 20 млн. грн. мають право податкових різниць не застосовувати. Тут хочеться акцентувати увагу наших читачів на те, що у таких платників податків є саме право, а не обов’язок не застосовувати податкових різниць. Для цього їм потрібно в декларації за перший рік періоду незастосування різниць у полі «Наявність рішення» проставити відмітку, а в полі «Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці» — проставити номер і дату розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення.

При цьому якщо хоча б в одному з наступних років обсяг доходу перевищить встановлений законом «поріг дохідності» (20 млн грн.), Платник зобов’язаний визначати всі різниці згідно з розділом III ПКУ (абзац дев’ятий п 134.1.1 ПКУ).

Проте ніхто не має права заборонити платникам, у яких річний дохід менше 20 млн. грн., використовувати податкові різниці, якщо він забажає це зробити добровільно. Хоча одразу попередимо, що таке рішення платник податку приймає тільки один раз і скасувати його він вже не зможе протягом всієї подальшої господарської діяльності свого підприємства.

Другий тип податкових різниць, що умовно можна назвати, як передбачені іншими розділами ПКУ. Тут головне, що потрібно знати нашим читачам, так це те, що застосовувати їх зобов’язані всі, незалежно від розміру отриманого річного доходу.

Таким чином, хочеться розвіяти міф, який вже міцно оселився в головах українських бухгалтерів про те, що якщо річний дохід менше 20 млн. грн., то податкові різниці можна не застосовувати.

Ми настійно рекомендуємо абсолютно всім платникам податку на прибуток ретельно перевіряти, чи не здійснювали вони у звітному періоді будь-які операції, які потрапляють у розряд податкових різниць.

Зауважимо, що повний перелік податкових різниць (із зазначенням норм ПКУ, якими їх встановлено) наведено в Додатку РІ декларації з податку на прибуток.

Читайте також Облік безповоротної фінансової допомоги та безоплатно переданих товарів (робіт, послуг) у дарувальника з 2017 р.

Нагадаємо, що Додаток РІ до декларації з прибутку зобов’язаний подавати кожен платник, у якого за звітний період є операції, за якими ПКУ визначено різниці. Мало того, Додаток РІ подається навіть у тому випадку, коли загальна сума коригування дорівнює нулю (а саме, коли сума «збільшуючих» коригувань дорівнює сумі коригувань «понижуючих»). Тобто коли після відображення операцій з податковими різницями, фінансовий результат, визначений за даними бухгалтерського обліку, не змінився.

Рахуємо дохід для цілей визначення податкових різниць

Отже, як би там не було, але основний критерій для того, щоб застосовувати чи не застосовувати податкові різниці, все одно залишається розмір отриманого річного доходу. (п. п. 134.1.1 ПКУ). Як же правильно визначити цей дохід?

При визначенні річного доходу для цілей застосування податкових різниць, потрібно мати на увазі, що:

  1. дохід рахується за останній (звітний) рік;
  2. дохід рахується за правилами бухгалтерського обліку;
  3. дохід рахується за вирахуванням непрямих податків (ПДВ, акцизу);
  4. платники з обсягом доходу що менше (або дорівнює) 20 млн. грн. вважаються малодохідними, а з обсягом доходу більше 20 млн. грн.- високодохідними.

В загальному випадку, при визначенні двадцяти мільйонного обсягу доходу орієнтуватися потрібно на рядок 2000 Звіту про фінансові результати (Форма 2). Для тих, хто забув, нагадаємо, що в цьому рядку відображають чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг. Тобто дохід (виручку) від реалізації за вирахуванням наданих знижок, вартості повернених раніше проданих товарів, непрямих податків (ПДВ, акцизного податку, інших податків і зборів, що сплачуються з обороту, доходів, що за договорами належать комітентам.

Звертаємо увагу наших читачів на те, що крім рядку 2000 у розрахунку обсягу річного доходу повинні брати участь:

  1. рядок 2120 (оборот за Дт 71 з Кт 791) Звіту про фінансові результати (сукупний дохід);
  2. рядки 2200, 2220 (оборот за Дт 72, 73 з Кт 792) Звіту про фінансові результати (сукупний дохід);
  3. рядок 2240 (оборот за Дт 74 з Кт 793) Звіту про фінансові результати (сукупний дохід).

А як бути тим платникам, які набули статус платника податку на прибуток не з початку, а протягом звітного року? Згідно з роз’ясненнями контролерів, викладеними в листі ДФСУ від 05.04.2017 р. № 7102/6 / 99-99-15-02-02-15, в такому випадку фінансовий результат до оподаткування визначається за правилами бухгалтерського обліку в період перебування такого платника на загальній системі оподаткування. Природно, що і поріг для незастосування різниць, також вважається саме виходячи з доходу, визначеного за даними бухгалтерського обліку, за цей період.

Читайте також Списання безнадійної заборгованості та роль резерву сумнівних боргів з 2017 року

Рішення про застосування податкових різниць: один раз і назавжди

Як випливає з п. 134.1.1 ПКУ, платник може прийняти рішення про незастосування різниць, визначених розділом III ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Якщо перевести думку законодавця на більш доступну мову, то виходить, що якщо у підприємства в 2016 році був дохід менше 20 млн. грн. і керівництво прийняло рішення не коригувати фінансовий результат 2016 року на податкові різниці, у відповідності з розділом III ПКУ, а в 2017 році перевищило двадцяти мільйонний «поріг», то таким чином підприємство назавжди втратило право не визначати різниці відповідно до розділу III ПКУ, а не тільки на 2017 рік. Навіть якщо в 2018 році і в усі наступні роки підприємство буде дотримуватися двадцяти мільйонного критерію, все одно вже не зможе обійтися без визначення податкових різниць до закінчення віку підприємства.

При поддержке: Хотите построить дачу в деревне из экологически чистого материала? Строительная компания СрубСтрой53 строит срубы домов и бань из экологически чистого материала. Подробности на их сайте.

Податкові різниці з податку на прибуток 2017. Хто зобов’язаний застосовувати
3.9 (78.1%) 21 votes

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Send this to a friend

MAXCACHE: 0.93MB/0.00079 sec