Податки > Податок на додану вартість > Наказ ДПСУ від 06.07.2012 №610. Огляд консультації про оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності

Наказ ДПСУ від 06.07.2012 №610. Огляд консультації про оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності

Олексій

Олексій

написал(а) 378 статей в своем блоге.

Внутрішній аудитор. Консультант з питань податкового та бухгалтерського обліку. Буду радий вашим питанням у коментарях до моїх статей.

оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльностіПісля огляду узагальнюючих податкових консультацій про застосування штрафних санкцій для платників податку на прибуток (Наказ ДПСУ від 06.07.2012 №592), а також про особливості обов’язкової реєстрації платниками податку на додану вартість (Наказ ДПСУ від 06.07.2012 №588), переходимо до, мабуть, найбільш спірного роз’яснювального наказу податкової служби, які з’явилися на початку липня. Як можна здогадатися з назви статті, мова йде про Наказ ДПСУ від 06.07.2012 №610 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності». Текст наказу читаємо тут.

У цьому огляді я не буду розписувати всю консультацію, а торкнуся лише найбільш спірного її моменту, а саме, порядку формування експедитором податкових зобов’язань на суму вартості послуг перевезення. Також, хочу звернути увагу, що стаття стосується лише операцій перевезення вантажу в межах митної території України, а також коли експедитор, перевізник та замовник мають статус резидентів.

Як ДПСУ змінила свою позицію з часу виходу листа від 19.04.2012 №11358/7/15-3417-17

Оподаткування транспортно-експедиторської діяльності податком на додану вартість — це дуже давня тема, яка триває з моменту набрання чинності Податковим кодексом. Як приклад, можна навести досить свіжий лист від 19.04.2012 №11358/7/15-3417-17, в якому головне податкове відомство висловило досить цікаву позицію, а саме:

  1. експедитор отримує від перевізника податкову накладну на вартість послуг перевезення, але не має права включати її до складу свого податкового кредиту;
  2. податкові зобов’язання нараховуються експедитором лише на суму винагороди, отриманої від замовника згідно договору транспортного експедирування.

Відповідно, замовник отримує від експедитора податкову накладну не на всю суму, яку він йому сплатив, а лише на частину, яка дорівнює розміру експедиторської винагороди. Тобто, права на податковий кредит на суму вартості послуг перевезення у замовника немає. Занадто фіскальна позиція, чи не так? Забігаючи наперед, можна сказати, що точка зору податкової служби з цього питання в узагальнюючій консультації змінилася в сторону пом’якшення, але лише трошечки. Про що саме йде мова, розглянемо далі.

Як визначається база оподаткування податком на додану вартість у експедитора (за версією ДПСУ)?

Для прикладу будемо вважати, що експедитор та замовник послуг є платниками податку на додану вартість. Тобто їм дуже потрібен податковий кредит. Особливо він потрібен замовнику. Відповідно до консультації, база оподаткування ПДВ у експедитора складається з двох частин:

  1. вартість послуг експедитора (винагорода за договором транспортного експедирування);
  2. вартість послуг перевезення (сума, яку експедитор перевиставляє замовнику). Але, в цьому випадку, включення чи невключення до бази оподаткування ПДВ вартості послуг перевезення, повністю залежить від того, чи має статус платника ПДВ перевізник, чи ні.

Якщо перевізник є платником ПДВ, то він нараховує податкові зобов’язання та виписує податкову накладну на вартість послуг перевезення. Експедитор формує на підставі цієї ПН податковий кредит та перевиставляє вартість перевезення замовнику, формуючи на цю суму податкові зобов’язання. Замовник отримує право на податковий кредит.

Якщо перевізник не є платником ПДВ, він не може виписати податкову накладну на адресу експедитора, а експедитор не має права на податковий кредит. Далі починається найцікавіше, експедитор перевиставляє вартість перевезення замовнику, але, на думку ДПСУ, викладену у консультації, не має права нараховувати податкові зобов’язання на цю суму та виписати замовнику податкову накладну на вартість послуг перевезення. Експедитор виписує ПН тільки на суму винагороди. Замовник не має права на податковий кредит на суму вартості послуг з перевезення.

Формування податкових зобов’язань за посередницькими договорами згідно Податкового кодексу

Згідно пункту 189.4 ПКУ база оподаткування для товарів чи послуг, які передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління визначається за загальними правилами, встановленими статтею 188.

З одного боку, в цьому абзаці немає згадки про договір транспортного експедирування, а з іншого – наступний абзац вказаного пункту дає нам вказівки:

Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Звичайно, варто погодитися з тим, що пункт 189.4 ПКУ допускає множинне трактування та висновок про те, що він стосується договорів транспортного експедирування не є стовідсотково правильним. Але, маємо те, що маємо. Будемо сподіватися, що це питання буде найближчим часом врегульовано на законодавчому рівні.

Чи відноситься договір транспортного експедирування до інших цивільно-правових договорів, які не передбачають переходу права власності на товари чи послуги, про які йде мова? Думаю, що так, адже згідно статті 929 Цивільного кодексу України експедитор організовує перевезення вантажу не за свій рахунок, а виключно за рахунок клієнта, тобто виступає посередником у чистому розумінні цього терміну.

Отже я вважаю, що операція перевиставлення експедитором послуг перевезення замовнику повинна включатися до бази оподаткування ПДВ. Тобто, можна зробити висновок, що експедитор не має права на податковий кредит на вартість послуг перевезення від неплатника ПДВ, але повинен нараховувати податкові зобов’язання на суму перевиставлення цих послуг замовнику. Таким чином, замовник може сформувати податковий кредит на вартість послуг перевезення на підставі податкової накладної, отриманої від експедитора.

Договір доручення та транспортного експедирування. Одне й те саме?

В узагальнюючій податковій консультації податкова служба ототожнила ці два поняття. Вірніше сказати, у консультації написано, що договір транспортного експедирування є договором доручення. Між цими договорами можна знайти багато відмінностей, але головною з них, безперечно, є те, що експедитор має право укладати договори на перевезення як від імені замовника, так і від свого імені, чого категорично не може робити повірений в межах договору доручення. І це, навіть не кажучи, що особливості укладання договору доручення та договору транспортного експедирування регулюються різними статтями Цивільного кодексу України.

А що з валовими витратами?

Питання формування валових витрат по договорам транспортного експедирування не зачіпається в узагальнюючій податковій консультації, але у цій статті, я вирішив написати трохи з цього приводу. Таким чином, цей пост буде описувати основні правила оподаткування транспортно-експедиторської діяльності.

У валовий дохід прямує лише сума винагороди експедитора на підставі пункту 135.4.1 Податкового кодексу. Вартість послуг перевезення до валових доходів не включається на підставі пункту 136.1.19 ПКУ.

У валові витрати вартість послуг перевезення, яка сплачується експедитором на адресу перевізника не включається на підставі пункту 139.1.2 ПКУ.

Що буде, якщо не дотримуватися консультації?

Після питання «Чи маю право я це зробити?», кожен задає собі інше: «А що мені за це буде?». Що буде в тому разі, коли перевізник не матиме статусу платника ПДВ, а експедитор буде включати вартість послуг перевезення до бази оподаткування та виписувати податкову накладну на адресу замовника на всю суму, яка включає винагороду експедитора та вартість послуг з перевезення.

Якщо податковий інспектор, який проводитиме перевірку, буде притримуватися позиції, яка викладена у консультації то тут, в залежності від того, хто саме перевіряється може бути два варіанти.

Якщо перевіряють експедитора, то у випадку виявлення факту нарахування податкових зобов’язань на суму перевиставлених замовнику послуг перевезення, отриманих від перевізника-неплатника ПДВ, перевіряючи мають знімати податкові зобов’язання. Таким чином, податок на додану вартість, який був сплачений експедитором до бюджету, фактично буде підлягати поверненню. Можу сказати на всі 100%, що жоден інспектор такого не зробить. Якщо, все ж таки, буде прийнято рішення знімати податкові зобов’язання, то інформація про це порушення буде надсилатися на адресу податкової інспекції за місцем реєстрації замовника, де його чекає зняття податкового кредиту в ході перевірки.

Яким чином податкова служба може дізнатися, що перевізник – неплатник ПДВ?

Коли перевіряють замовника, перевіряючі не можуть напевно знати, що послуги перевезення були отримані експедитором від перевізника-неплатника ПДВ. Для цього їм потрібно надіслати запит на зустрічну звірку на адресу податкової інспекції за місцем реєстрації експедитора. І тільки в тому разі, якщо у експедитора буде проведена перевірка та йому знімуть податкові зобов’язання, які нараховані на вартість перевиставлених замовнику послуг, отриманих від перевізника-неплатника ПДВ, замовнику можуть зняти податковий кредит, сплачений у складі вартості таких послуг.

Ось так. Насправді, все дуже складно. Думаю, що всі розуміють, що коли податкова служба здійснить всі ті заходи, які я описав вище, пройде немало часу, та перевірка у замовника вже давно закінчиться. Тому, податковій службі треба буде ініціювати нову перевірку на підставі пункту 78.1.1 ПКУ.

Враховуючи вищенаведене, я вважаю, що вірогідність зняття у замовника податкового кредиту на вартість послуг перевезення, отриманих експедитором від перевізника-неплатника ПДВ, дуже і дуже маленька. Тим більше слід розуміти, що експедитор нараховує та сплачує податок на додану вартість до бюджету в повному обсязі, тобто державна скарбниця, фактично, нічого не втрачає від такої схеми.

Висновок

Яка ціль податкової служби? Ознайомившись з коментованим Наказом від 06.07.2012 №610 можна сказати лише про те, що їх ціль – відібрати право на податковий кредит на вартість послуг перевезення у замовників експедиторських послуг. Мабуть, податкова служба сильно бажає, щоб всі перевізники швидко зареєструвалися платниками податку на додану вартість.

Яким чином поступати, вирішувати, звичайно, самим експедиторам. Але наврядчи хтось захоче працювати з експедиторським підприємством, яке не буде виписувати податкову накладну на вартість послуг перевезення. Всім потрібен податковий кредит, адже його так важко дістати у наш час.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *