Податки > Відповіді на запитання читачів > Часті питання під час закриття (ліквідації) приватного підприємництва

Часті питання під час закриття (ліквідації) приватного підприємництва

Дмитрий Дрючин

Дмитрий Дрючин

Практикуючий бухгалтер та сертифікований аудитор. Із задоволенням відповім на ваші питання у коментарях до моїх статей.

При поддержке: Задумали ремонт у себя в квартире? Или же вы профессионально выполняете работы по отделке помещений? Обратите внимание на саморезы для металлического профиля а также на другие товары интернет магазина Stream Market. Огромные ассортимент товаров и приемлемые цены позволит вам купить все необходимое в одном месте.

На лінію безкоштовних консультацій ми отримуємо багато запитань типу: «чи правомірне накладення ДФС штрафу на фіз. особу за податками і РРО (яке мало місце під час зайняття підприємницькою діяльністю), якщо на момент прийняття рішення про накладення штрафу така особа вже припинила підприємницьку діяльність?». Ще один блок питань стосується того, чи поширюється мораторій на перевірки ДФС приватних підприємців у 2016 році?

Сьогодні ми вирішили поставити крапку в цих питаннях і дати вичерпну відповідь на питання, хто відповідає за боргами підприємця – фізична особа або приватний підприємець? Як юридично припиняється підприємницька діяльність фізичної особи? Розберемося з тим, які існують підстави для зняття з обліку фізичної особи-підприємця, а також з’ясуємо, як відбувається сплата податків після ліквідації фіз. особи — підприємця.

Читайте також Анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Причини і наслідки і Анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Причини та наслідки. Частина 2

Борги приватного підприємця – це «головний біль» фізичної особи

На жаль, до такого висновку можна прийти, якщо звернутися до Постанови Верховного суду України від 4 грудня 2013 року по справі №6-125цс13.

Серед усього іншого, в цій Постанові суд звертає увагу на ст. 609 ЦК, в якій йдеться про те, що зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Потрібно мати на увазі, що ст. 51 ЦКУ передбачає, застосування нормативно-правових актів, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Причому, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Йдемо далі, у відповідності зі ст. 52 ЦКУ фізична особа-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

На підставі вищевикладеного, Верховний суд України приходить до того, що особливістю підстав для припинення зобов’язань, що виникли у фізичної особи — підприємця є те, що в разі припинення суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи (вилучення з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) зобов’язаня за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Читайте також Податкова відпустка для фізичної особи підприємця. Хто має право та як отримати

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи

Ця процедура детально описана в ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію». Так у відповідності з цією нормою, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця подається лише заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням. Нагадаємо, що форма такої заяви затверджена наказом Мін’юсту від 06.01.2016 р. №15/5.

Після державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – приватного підприємця ця інформація передається всім контролюючим органам, зокрема, органам ГФС за місцем реєстрації такого приватного підприємця.

Детальний порядок дій органів ДФС, у разі отримання відомостей про припинення підприємницької діяльності викладено в п. 11.2 Порядку обліку платників податків і зборів №1588. Розглянемо їх більш докладно.

Підстави для зняття з обліку платника податків. Дата зняття з обліку платника податків

У загальному випадку підставою для зняття фізичної особи — підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі, зокрема ДФС, є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем за її рішенням, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Причому, дата зняття з обліку фізичної особи — підприємця повинна відповідати даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Самим головним моментом тут буде те, що грошові зобов’язання або податковий борг) погашаються за рахунок майна зазначеної фізичної особи — підприємця, яка подавала заяву державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності. Причому підпункт 5 п. 11.22 Порядку №1588 прямо вказує на те, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань або податкового боргу фізичної особи — підприємця, є така фізична особа.

Читайте також Приклад заповнення декларації ФОП платника єдиного податку другої групи 2015-2016

Після отримання інформації від державного реєстратора, ДФС за місцем реєстрації приватного підприємця робить наступне:

  • Така фізична особа продовжує враховуватися в органах ДФС, як фіз. особа — платник податків, яка отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності;
  • відповідно до підпункту 6 п. 11.22 Порядку №1588 орган ДФС може (але не в якій мірі, не зобов’язаний!!!) призначити і провести документальну перевірку такої фізичної особи — платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених ПКУ.

Сплата податків після припинення діяльності приватного підприємця – фізичної особи

Ні для кого не секрет, що факт припинення підприємницької діяльності (внесення відповідних даних про припинення до Єдиного державного реєстру), ніяк не впливає на те, що така фізична особа повинна забезпечити остаточні розрахунки за податками від здійснення підприємницької діяльності в установленому чинним законодавством порядку.

Так, якщо говорити про підприємців, які були на загальній системі оподаткування, то відповідно до підпункту 6 п. 11.22 Порядку №1588, а також п. 177.5 ПКУ фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначають авансові платежі з податку на доходи. Причому, остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік платник здійснює самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації.

Якщо говорити про тих підприємців, які сплачували єдиний податок, то відповідно до п. 294.6 ПКУ, крім усього іншого, вони повинні враховувати, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, в якому до органу ДФС подано заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Ну і нарешті, якщо підприємець був зареєстрований в якості платника ПДВ, то відповідно до п. 186.4 ПКУ, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку за його рішенням останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Читайте також Декларація платника єдиного податку першої групи 2015-2016. Приклад заповнення

Податкові перевірки у ліквідованого приватного підприємця

Загальні підстави для проведення позапланових перевірок органами ДФС викладені у п. 78.1.7 ПКУ, згідно з яким, документальна позапланова (виїзна або невиїзна) перевірка проводиться у разі, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, закриття постійного представництва або відокремленого підрозділу юридичної особи, у тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Якщо уважно вивчити цей підпункт ПКУ, то можна прийти до висновку, що перевірка може проводитися тільки в тому випадку, якщо процедура ліквідації господарюючого суб’єкта тільки розпочата. Хоча якщо ми звернемося до підпункту 1 частини 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію», то з нього випливає, що термін розгляду документів, поданих для державної реєстрації, у відношенні юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців становить 24 години після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних і святкових днів.

Таким чином, якщо державний реєстратор не зробить ніяких зауважень щодо наданих йому документів, то протягом двох, максимум трьох робочих днів підприємництво повинне бути ліквідоване. Отже, підстава для перевірки, типу «розпочато процедуру припинення фізичної особи-підприємця», виглядає, як мінімум, не логічно, оскільки підприємництво за фактом вже ліквідовано.

Читайте також Продажу легкового автомобіля платником єдиного податку. Особливості та нюанси

Якщо ж ми звернемося до п. 78.1.7 ПКУ, в якому йдеться про ще одну підставу для проведення позапланової перевірки, таку як «подано заяву про зняття з обліку платника податків», то тут взагалі виходить абсурд, оскільки зараз, підприємець жодних заяв у фіскальну службу не подає, а ДФС отримує всю інформацію від державного реєстратора.

Тому при формальному підході до вищеописаних законодавчих норм і беручи до уваги процес зняття з обліку платника податків, фіскальні органи можуть прийняти рішення про проведення позапланової документальної перевірки фізичної особи — підприємця, який припинив господарську діяльність відповідно до ЄДР.

Резюмуємо сказане:

  • по-перше, заборона на повторні перевірки, яка міститься в п. 78.2 ПКУ, ніяк не поширюється на випадки, коли мова йде про позапланової документальної перевірки, у разі припинення діяльності фізичної особи — підприємця;
  • по-друге, існує мораторій на проведення перевірок, який передбачений у п. 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін у Податковий кодекс України та деякі законодавчі акти України щодо податкової реформи» №71. Однак, з 1 липня 2015 такий мораторій не поширюється на перевірки платників єдиного податку другої та третьої (фіз. особи — підприємці) груп, крім тих з них, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тому, як не крути, а підстав для проведення перевірок фізичних осіб-підприємців після припинення ними господарської діяльності у фіскального органу цілком достатньо.

Часті питання під час закриття (ліквідації) приватного підприємництва
Оцініть статтю

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Send this to a friend

MAXCACHE: 0.94MB/0.04037 sec