Головна > Податки > Бухгалтерський облік > Хто має право на щорічну та додаткову відпустку? Як розрахувати стаж для надання відпустки?

Хто має право на щорічну та додаткову відпустку? Як розрахувати стаж для надання відпустки?

Відпустка – самий найочікуваніший період року. Та яке розчарування чекає працівника, коли йому кажуть, що він ще не заробив відпочинок. Ця стаття допоможе розібратися кому і на яких умовах надається відпустка.

Хто має право на відпустку?

Згідно статті 2 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 р. всі громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності, мають право на щорічну відпустку. Такі ж права мають наймані працівники фізичної особи-підприємця, які працюють на умовах трудового договору. Відпустка надається незалежно від зайнятості працівника: право на отримання відпустки мають особи, які працюють за сумісництвом, в умовах неповної зайнятості, виконують сезонні роботи, або прийняті на роботу тимчасово.
Іноземці та особи без громадянства, які офіційно працевлаштовані в Україні, мають право на отримання відпустки нарівні з громадянами України.

Читайте також Розрахунок відпускних 2015. Визначення розрахункового періоду та середньої зарплати. Покрокова інструкція та приклади

Відпустка не надається особам, які працюють за договорами цивільно-правового характеру.

Фізичні особи-підприємці, що забезпечують себе роботою самостійно, не перебувають у трудових відносинах та не мають права на відпустку в звичному розумінні цього слова.

Законодавством передбачено збереження місця роботи та середньої заробітної плати на період перебування працівника у відпустці. Право на відпустку гарантується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією.

Види відпусток та їх тривалість

Діючим законодавством передбачено надання працівникам основних, додаткових та соціальних відпусток.

Основна щорічна відпустка надається працівнику за відпрацьований робочий рік, який розраховується з моменту укладання трудового договору (прийняття на роботу). Тривалість основної відпустки не може бути меншою ніж 24 дні. Інвалідам першої та другої груп основна відпустка встановлюється тривалістю 30 календарних днів, інвалідам третьої групи – 26 календарних днів. Для осіб, молодше 18 років, тривалість основної відпустки складає 31 день.

Хто має право на збільшену щорічну відпустку?

Для працівників певних професій термін основної відпустки збільшено. Перелік таких професій надається в статті 7 Закону «Про відпустки».

Додаткові щорічні відпустки надаються:

  • за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці. Тривалість такої відпустки може досягати 35 днів;
  • за особливий характер праці. За ненормований робочий день працівникам надається до семи днів додаткової відпустки, працівники, чия робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, мають право на додаткову відпустку тривалістю до 35 днів.

Тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором в залежності від часу зайнятості працівника на певних умовах. Для працюючих в умовах підвищеного ризику для здоров’я тривалість додаткової відпуски затверджена Кабінетом Міністрів України у Списку виробництв, робіт, професій і посад.

Читайте також Розрахунок відпускних 2014. Порядок та приклади

Види додаткових відпусток

Законодавством передбачені інші додаткові відпустки, які надаються:

  • в зв’язку з навчанням;
  • для підготовки та участі в змаганнях;
  • творчі відпустки для закінчення дисертацій, написання підручників тощо.

Тривалість таких відпусток в залежності від підстави може складати від чотирьох днів до чотирьох місяців. (статті 13-16 Закону про відпустки).

Жінкам, які працюють та мають двох (або більше) дітей віком до 15 років, одиноким матерям або батькам, жінкам, які виховують дитину-інваліда, опікунам та прийомним батькам понад основну щорічну відпустку надається щорічна соціальна відпустка тривалістю 10 днів. При наявності декількох підстав для отримання соціальної відпустки працівник має право на відпустку тривалістю не більше 17 днів.

Як розрахувати стаж роботи, який дає право на відпустку?

Відпустка надається працівнику за відпрацьований робочий рік, але існують певні періоди, які також зараховуються до стажу роботи, що дає право на відпустку. Статтею 9 ЗУ «Про відпустки» передбачено, що крім фактично відпрацьованого часу (в тому числі на умовах неповного робочого дня) до стажу зараховується:

  • час, коли працівник не працював, але за ним зберігалося місце роботи та йому сплачувалась середня заробітна плата або допомога по соціальному страхуванню. До таких періодів відноситься перебування у відпустці, відрядженні, період простою підприємства, відпустка по вагітності та пологах та час тимчасової непрацездатності працівника.
  • період перебування у відпустці без збереження заробітної плати;
  • час навчання з відривом від виробництва на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів. Термін навчання не повинен перевищувати 10 місяців;
  • період навчання новим професіям у зв’язку з реорганізацією підприємства.

До стажу не зараховується період перебування у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до трьох років та по догляду за дитиною від трьох до шести років.

До стажу для отримання додаткової відпустки зараховується:

  • період фактичної праці у шкідливих та важких умовах у разі якщо специфіка виробництва потребує зайнятості у цих умовах не менше половини робочого дня;
  • час щорічних та додаткових відпусток;
  • період, на який вагітні жінки були переведені на легшу роботу.

В разі якщо працівник був переведений на інше підприємство і в нього залишилися невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки та за них не була виплачена компенсація при звільненні, до стажу, що дає право на отримання відпустки на новому підприємстві зараховується час, за який ці дні були невикористані. Підставою для цього є довідка з попереднього місця роботи.

Читайте також Приклад розрахунку відпускних якщо в розрахунковому періоді нараховувалися лікарняні

Графік відпусток

Для того, щоб уникнути непорозумінь, коли всім працівникам потрібно піти у відпустку одночасно, на підприємстві складається графік, яким забезпечується черговість надання відпусток. Графік відпусток погоджується з профспілковою організацією (за її наявності на підприємстві) або з уповноваженими представниками трудового колективу, затверджується керівником та доводиться до відома працівників.

Законодавчими актами не передбачено термінів складання графіку, але типові правила внутрішнього розпорядку рекомендують затверджувати цей документ не пізніше п’ятого січня поточного року.

При складанні графіку враховуються особисті інтереси працівників та виробнича необхідність. Крім того потрібно враховувати право окремих категорій робітників на отримання відпустки в зручний для них час.

Графік складається в довільній формі, зазвичай в ньому зазначається місяць початку відпустки та період за який вона надається.

Протягом року допускається внесення змін до графіку відпусток. Це може відбуватися у разі перенесення відпустки як за ініціативою працівника, так і за ініціативою власника. При цьому слід враховувати, що працівник може перенести відпустку у разі порушення роботодавцем строків виплати відпускних та несвоєчасного надання повідомлення, в разі хвороби, або у разі збігу термінів з учбовою відпусткою. Роботодавець має право переносити терміни відпустки тільки за погодженням з працівником та профспілковою організацією у разі якщо відсутність робітника може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства.

Повідомлення та наказ про надання відпустки

Конкретний період надання відпустки погоджується між керівником підприємства та робітником. Відповідальний за роботу з кадрами працівник не пізніше ніж за два тижні перед відпусткою повинен надати працівнику письмове повідомлення про початок відпустки. Повідомлення складається в двох екземплярах, один з яких надається працівнику, а другий – з підписом про отримання – в відділі кадрів.

Читайте також Приклад розрахунку відпускних, коли на період відпустки припадають святкові або неробочі дні

На підставі графіка відпусток та особистої заяви працівника видається наказ про надання відпустки. Наказ може складатися за формою П-З, що затверджена наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 р., або на фірмовому бланку підприємства. В тексті наказу зазначається період надання відпустки, її тип та за який робочий рік вона надається.

Законодавством не встановлено термінів складання наказу, але потрібно враховувати, що на його підставі працівнику проводиться нарахування відпускних, які повинні бути виплачені не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. (ст.21 ЗУ «Про відпустки»).

Порядок надання відпустки

Порядок надання основних та додаткових відпусток регламентується статтею 10 ЗУ «Про відпустки». Відпустка повинна надаватися працівнику з таким розрахунком, щоб всі дні були використані до закінчення робочого року, за який ця відпустка надається.

Щорічні додаткові відпустки можуть надаватися разом з основною відпусткою, або окремо від неї. Якщо працівник має право на додаткову відпустку за декількома підставами – відпустка надається лише за однією підставою, обраною працівником.

Загальна тривалість відпустки не може перевищувати 59 календарних днів. Виняток складають працівники, зайняті на підземних роботах. Для них максимальна тривалість відпочинку встановлюється 69 днів.

Відпустку за бажанням працівника може поділятися на частини. При цьому потрібно враховувати, що безперервна частина основної відпустки повинна бути не менше 14 днів. Частину, що залишилася, потрібно використати не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відпустка працівникам надається згідно затвердженого графіку. Законом для окремих категорій працівників передбачено терміни надання відпусток:

  • педагогічним та науково-педагогічним працівникам в період літніх канікул незалежно від дати прийому на роботу;
  • творчим працівникам театрів відпустка повної тривалості надається в літній період після закінчення театрального сезону;
  • працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, тарифну відпустку (за бажанням працівника) приєднують до учбової;
  • працівники, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх школах, на очній та заочній формі навчання мають право на отримання щорічної відпустки до початку навчального року.

Читайте також Приклад розрахунку відпускних, коли в розрахунковому періоді зарплата підвищувалася два рази

Відпустка у зручний для працівника час повинна надаватися:

  • інвалідам;
  • особам, яким не виповнилося 18 років;
  • одинокім матерям або батькам;
  • жінкам, які виховують двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
  • дружинам або чоловікам військовослужбовців;
  • жінкам перед відпусткою по вагітності та пологах та після неї;
  • ветеранам праці;
  • учасникам бойових дій;
  • батькам-вихователям в дитячих будинках сімейного типу.

Право на відпустку в перший рік роботи

Працівник у перший рік роботи на підприємстві має право отримати щорічну основну та додаткову відпустку повної тривалості після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

За потреби відпустка може бути надана працівникові до закінчення шестимісячного терміну. В цьому випадку її тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Працівники, які згідно статті 10 мають право на отримання відпустки у зручний для них час, можуть за бажанням отримати відпустку повної тривалості у перший рік роботи до настання шестимісячного терміну. Крім того, таким правом у перший рік роботи можуть скористатися:

  • особи, які звільнилися після проходження військової служби за призивом, якщо після звільнення працевлаштувалися протягом трьох місяців;
  • особи, які працюють за сумісництвом, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності та пологах;
  • працівники, які мають потребу санаторно-курортному лікуванні за наявності путівки;
  • працівники, які не використали відпустку за попереднім місцем роботи та не отримали за неї грошову компенсацію.

В разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який йому була надана відпустка, кошти за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини, утримуються з заробітної плати працівника. Перелік підстав звільнення, при яких кошти не утримуються з заробітної плати, наведено у статті 22 ЗУ «Про відпустки». Серед них звільнення в зв’язку з призивом до збройних сил, з направленням на навчання, з переведенням на іншу роботу, виходом на пенсію тощо.

Читайте також Перехідні відпускні. Відображення у формі 1дф

Невикористана відпустка при звільненні

У разі звільнення працівника за невикористані дні основної відпустки йому виплачується грошова компенсація.

За невикористані дні додаткової відпустки компенсація сплачується жінкам, які мають дітей або повнолітню дитину, яка є інвалідом дитинства 1 групи підгрупи А.

У разі, якщо працівник звільняється в зв’язку з переходом на інше підприємство, він має право отримати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, або написати заяву про переведення цих коштів на рахунок підприємства. на яке він був переведений.

Обчислення розміру компенсації проводиться за тими ж правилами, що й розрахунок відпускних.

При поддержке: После окончания строительства здания придомовая территория должна быть приведена в надлежащий вид. Благоустройство территории от компании http://kan-stroy.ru/ Кан-Строй — это оптимальное соотношение — цена — качество. Подробности по ссылке.

Ольга Бондаренко

О Ольга Бондаренко

Ольга Бондаренко написал 51 статей в своем блоге.

Схожі записи

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


2 × = два

WordPress: 70.33MB | MySQL:162 | 2,798sec

MAXCACHE: 0.9MB/0.00142 sec